У кінці XIX століття автомобілі тільки з’явилися на вулицях міст, але вже тоді людей захопила ідея швидкості. Історія рекордів швидкості на автомобілях почалася 18 грудня 1898 року, коли французький граф Гастон де Шасслу-Лоба розігнав електромобіль Jeantaud до 63,15 км/год. Для того часу це було справжнім проривом, хоча зараз така швидкість здається сміховинною.
Цікаво, що саме електромобілі стали піонерами швидкості. 29 квітня 1899 року бельгієць Каміль Женатці на своєму електромобілі La Jamais Contente (з французької – “Завжди незадоволена”) першим у світі подолав психологічний бар’єр у 100 км/год, розігнавшись до 105,88 км/год. Машина мала незвичний вигляд – сріблястий корпус у формі снаряда з алюмінію та вольфраму. Двигун потужністю 68 кінських сил живили акумулятори, і цього вистачило для рекорду.
Епоха бензинових двигунів та перші 200 км/год
З початком XX століття бензинові автомобілі почали витісняти електричні. Вони мали більшу потужність і не потребували частої зарядки. У 1911 році гонщик Роберт Бурман на автомобілі Benz досяг швидкості 228,04 км/год – це був перший рекорд швидкості понад 200 км/год.
12 січня 1904 року легендарний Генрі Форд на своєму Ford 999 Arrow розігнався до 147 км/год на замерзлому озері Сен-Клер. Франко-бельгійський клуб рекордів не визнав це досягнення, бо воно було зафіксоване не на їхній території. Але США визнали рекорд, і з тих пір правила фіксації досягнень у Новому Світі відрізнялися від європейських.
Багато власників швидкісних автомобілів стикалися з проблемою: треки були недостатньо довгими для розгону, а дороги – нерівними. Тому гонщики шукали ідеальні місця для встановлення рекордів. Таким місцем стало пересохле озеро Бонневіль у США з його ідеально рівною соляною поверхнею.
Подолання швидкісних рубежів: 300, 400 і 500 км/год
У 1927 році англієць Генрі Сігрейв на автомобілі Sunbeam 1000 hp з двома 22,4-літровими двигунами V12 загальною потужністю 900 кінських сил досяг 327,97 км/год. Це був перший офіційно зареєстрований рекорд швидкості, і він відкрив епоху боротьби за кожен наступний бар’єр.
Перші рекорди швидкості понад 400 км/год з’явилися у 1932 році. Британець Малколм Кемпбелл на автомобілі Bluebird-Napier Campbell розігнався до 408,63 км/год. Його син Дональд Кемпбелл продовжив справу батька і теж встановлював рекорди протягом багатьох років.
500-кілометровий рубіж подолав у 1937 році Джон Айстон на автомобілі Thunderbolt, оснащеному двома авіаційними моторами загальною потужністю 5000 кінських сил. Він досяг 502,43 км/год на озері Бонневіль. Люди, які займалися цими рекордами, часто ризикували життям – автомобілі на таких швидкостях ставали важкокерованими.
Реактивні двигуни: перехід до 1000 км/год
До середини XX століття стало зрозуміло, що звичайні бензинові двигуни досягли своєї межі. Інженери почали встановлювати на автомобілі реактивні турбіни від літаків. 23 жовтня 1970 року американець Гаррі Габеліч на реактивному автомобілі Blue Flame вперше подолав 1000-кілометровий рубіж, розігнавшись до 1014,3 км/год на озері Бонневіль.
Blue Flame мав довжину 11,3 метра і важив 2250 кг. Машина використовувала реактивну турбіну потужністю близько 22 тисячі кінських сил. Її корпус був спроектований з урахуванням аеродинаміки, щоб мінімізувати опір повітря на надвисоких швидкостях.
Подолання звукового бар’єру: рекорд швидкості Thrust SSC
15 жовтня 1997 року в пустелі Блек-Рок у штаті Невада відбулася подія, про яку мріяли десятиліттями. Британський пілот винищувача Енді Грін на реактивному автомобілі Thrust SSC вперше в історії подолав звуковий бар’єр на наземному транспорті. Швидкість автомобіля досягла 1228 км/год – це рекорд, який не побитий досі.
Thrust SSC (Thrust SuperSonic Car) мав довжину 16,5 метрів, ширину 3,7 метри і важив 10,5 тонн. На ньому стояли два реактивні двигуни Rolls-Royce Spey, які використовувалися на винищувачах Phantom F-4. Звуковий бар’єр було подолано рівно через 50 років після того, як це вперше зробив літак.
Власники таких експериментальних машин стикаються з величезними витратами – один заїзд коштує сотні тисяч доларів. Команда Bloodhound SSC намагається побити цей рекорд швидкості, але станом на 2019 рік максимум, якого вдалося досягти – 1010 км/год.
Рекорди серійних автомобілів: від 200 до 400+ км/год
Якщо говорити про серійні автомобілі, які можна купити і використовувати на дорогах, то їхня історія рекордів швидкості почалася лише у 1949 році. Jaguar XK120 став першим серійним спортивним автомобілем, який досяг 200 км/год.
У 1958 році Mercedes-Benz 300SL перевищив 242 км/год. Через три роки Aston Martin DB4 GT встановив новий рекорд швидкості – 244 км/год. У 1967 році італійський Lamborghini Miura P400 розвинув 275 км/год, ставши сенсацією серед суперкарів.
Справжній прорив стався у 2005 році, коли Bugatti Veyron став найшвидшим серійним автомобілем, досягнувши понад 400 км/год. У 2010 році модифікація Bugatti Veyron Super Sport встановила офіційний рекорд швидкості на автомобілях – 430 км/год. Пілот П’єр Анрі Рафанель у першому заїзді досяг 430 км/год, а у зворотному напрямку – 440 км/год.
Сучасні претенденти на титул найшвидшого
У жовтні 2020 року американський гіперкар SSC Tuatara спробував встановити новий світовий рекорд швидкості. За даними виробника, автомобіль розігнався до 532,93 км/год в одному напрямку і до 484,53 км/год – у зворотному. Середня швидкість склала 508,73 км/год. Однак через неточності вимірювального обладнання рекорд не визнали.
У січні 2021 року SSC Tuatara здійснив нову спробу і досяг офіційно зареєстрованої швидкості 455,3 км/год. 14 травня 2022 року власник автомобіля Ларрі Каплін на злітній смузі аерокосмічного Центру Кеннеді у Флориді розігнав машину до 474,8 км/год. Для надійності швидкість вимірювали трьома різними системами.
SSC Tuatara оснащений 5,9-літровим двигуном V8 з двома турбокомпресорами потужністю 1750 кінських сил на біоетанолі. До 100 км/год гіперкар розганяється за 2,5 секунди. Вартість такого автомобіля – близько 2 мільйонів доларів.
Технології, які роблять швидкість автомобіля можливою
Сучасні рекордсмени використовують передові технології. Аеродинаміка грає вирішальну роль – корпус проектують у вітровому тунелі, щоб мінімізувати опір повітря. SSC Tuatara має коефіцієнт аеродинамічного опору всього 0,279 – один з найнижчих у своєму класі.
Матеріали теж важливі. Карбон замість металу зменшує вагу на сотні кілограмів. Bugatti Veyron важить близько 1900 кг при потужності 1200 кінських сил, а SSC Tuatara – всього 1250 кг при 1750 к.с. Це співвідношення потужності до ваги дає вражаючу динаміку.
Власники таких автомобілів часто стикаються з проблемами експлуатації. Шини при швидкості понад 400 км/год нагріваються до екстремальних температур і швидко зношуються. На Bugatti Veyron встановлений електронний обмежувач на 415 км/год саме для збереження шин. Повний комплект коштує понад 30 тисяч доларів і служить лише кілька тисяч кілометрів.
Спеціальні місця для встановлення рекордів
Більшість швидкісних рекордів швидкості на автомобілях встановлюють на озері Бонневіль у штаті Юта, США. Це пересохле солоне озеро з ідеально рівною поверхнею довжиною понад 15 кілометрів. Сіль створює тверде покриття, яке витримує вагу важких машин.
Інше популярне місце – пустеля Блек-Рок у Неваді, де Thrust SSC подолав звуковий бар’єр. Деякі виробники використовують власні полігони – Bugatti проводила тести на 8,7-кілометровому треку Volkswagen в Німеччині.
SSC Tuatara встановлював свої рекорди швидкості на злітній смузі космічного центру Кеннеді у Флориді. Але навіть 3,7 кілометра виявилося замало – водію доводилося розганятися з другорядної доріжки і гальмувати на вспомогательній ділянці з поганим покриттям.
Рекорди з колісним приводом: окрема категорія
Окрему категорію складають автомобілі з колісним приводом, де двигун обертає колеса, а не створює реактивну тягу. 18 жовтня 2001 року Дон Веско на автомобілі “Турбінатор” встановив рекорд швидкості для цієї категорії – 737,3 км/год на озері Бонневіль.
Парові автомобілі теж мають свої досягнення. У серпні 2009 року британські інженери на паровому боліді досягли середньої швидкості 225 км/год. Машина використовувала 12 котлів, де вода нагрівалася природним газом, а пара під тиском подавалася в турбіну зі швидкістю, що вдвічі перевищує швидкість звуку.
Майбутнє рекордів: що далі?
Команда Bloodhound SSC продовжує працювати над подоланням рубежу 1600 км/год. Машина оснащена трьома типами двигунів: гібридним ракетним, реактивним Eurojet EJ200 від винищувача Eurofighter Typhoon і 800-сильним бензиновим V12 для забезпечення електроживлення та гідравліки.
Серед серійних автомобілів є кілька претендентів на новий рекорд швидкості. Koenigsegg готує модель Jesko Absolut, яка за розрахунками інженерів здатна досягти 532 км/год. Компанія Hennessey розробляє гіперкар Venom F5 з аналогічними амбіціями.
Однак не всі виробники хочуть брати участь у цій гонці. Bugatti оголосила, що виходить з боротьби за максимальну швидкість, зосередившись на інших аспектах – керованості, комфорті та технологіях. Це правильне рішення, адже швидкості понад 400 км/год практично неможливо використати на дорогах.
Практична цінність швидкісних рекордів
Багато людей вважають гонитву за рекордами марною тратою грошей. Дійсно, один заїзд коштує мільйони, а практичного застосування такі швидкості не мають. Але технології, розроблені для рекордних машин, згодом з’являються на звичайних автомобілях.
Аеродинамічні рішення, карбонові матеріали, системи керування – все це спочатку тестували на рекордних болідах. Активна аеродинаміка, яка зараз є на багатьох спорткарах, вперше з’явилася саме на швидкісних прототипах. Навіть електронні системи стабілізації розроблялися з урахуванням досвіду екстремальних швидкостей.
Історія рекордів швидкості на автомобілях – це не просто змагання заради цифр. Це постійне прагнення людства до вдосконалення, подолання меж можливого. Від 63 км/год у 1898 році до понад 1200 км/год сьогодні – шлях, який показує неймовірний прогрес автомобільної індустрії за останні 125 років.
Залишити відповідь